У воєнний час підприємства Ужгорода працювали на потреби фронту. В місті функціонували меблева фабрика “Мундус”, маргариновий завод, каменоломня на Радванці, цегельно-черепичний, лікеро-горілчаний заводи, багато ремісничих майстерень. Війна великим тягарем лягла на плечі простого люду Ужгорода. Безробіття, низькі заробітки, ріст цін, введення карткової системи на хліб, цукор, жири погіршували становище мешканців. Радянські історичні джерела наводять дані про діяльність в Ужгороді комуністичного підпілля, в якому брали участь робітники, ремісники та частина інтелігенції. Підпільно видавалися листівки, вийшло кілька номерів газет “Карпатська правда”, “Мункаш Уйшаг”. Нелегально поширювалися, крім листівок, і видання компартії Угорщини – “Партії миру”.
Під час війни особливо постраждало єврейське населення Ужгорода, зазнало геноциду. Ужгородський цегельно-черепичний завод на Минайській вулиці був перетворений на гетто. Конфісковане майно євреїв зносилося в закриту центральну синагогу Ужгорода. А згодом єврейське населення Ужгорода було інтерноване до концентраційних таборів Освенціма, Дахау, Біркенау та ін.
Восени 1944 року фронт неухильно наближався до Ужгорода. На кладовище в районі Шахта звозили загиблих німецьких і угорських солдатів та офіцерів з гірських районів, де проходили бойові дії. Ужгородська гімназія була перетворена на госпіталь. У жовтні 1944 р. почалася евакуація угорських урядників, поступово покидали місто військові частини, які перебували в Ужгороді. Тоді були підірвані всі три мости через річку Уж.
27-го жовтня 1944 р. до Ужгорода вступили радянські війська, не зустрівши великого опору з боку німецько-угорських військ, які спішно покинули місто.
Почалася ще одна сторінка в історії міста над Ужем. Цікаві світлини з історії Ужгорода
опублікували у мережі фейсбук.
