Кажуть, що все нове – це добре забуте старе, і це особливо помітно на техніці. Як тільки розвіється перше захоплення від чергового новенького девайсу, можна зазирнути в історію та побачити, що щось подібне вже було. Наприклад, смарт-годинники – модний сучасний гаджет. Але в наших батьків були схожі годинники, хоча і без приставки «смарт».
Днями в ЗМІ пройшла новина: смарт-годинник Samsung Galaxy Watch Active 2 в Південній Кореї сертифікували як медичний інструмент для вимірювання тиску.
Проте ще в 1982 році деякі радянські громадяни могли використовувати свій годинник як тонометр та монітор пульсу. Годинник з монітором пульсу називався «Кардіомонітор» і випускався на потужностях Мінського НВО «Інтеграл» (заводи «Електроніка» і «Камертон»). На жаль, на конвеєрі цей годинник пробув недовго і не набув широкої доступності.
Для заміру пульсу та кров’яного тиску «Кардіомонітор» використовував зовнішній датчик, який підключався у роз’єм, захищений металевим ковпачком на різьбі (фото користувача форуму Watch.ru). Можна було виставити верхню та нижню границі тиску, і годинник вмикав звуковий сигнал, коли тиск їх переходив.
У тому ж 1982 році японська годинникова компанія Seiko випустила годинник Seiko S229-5001 з вбудованим пульсметром. А ще вони мали водій ритму серця. Пульс вони виміряли двома способами: за допомогою двох металевих поверхонь-сенсорів або за допомогою виносного датчика. Останній спосіб дозволяє проводити неперервний моніторинг, що корисно, наприклад, під час фізичних вправ. Якщо встановити ліміт максимального пульсу, годинник буде попереджати про його досягнення. Ритм серця потрібно було встановлювати самостійно: гаджет пікав із заданою частотою, і необхідно було синхронізувати свій пульс із цим сигналом.
У 1992 році вийшов годинник Casio BP-100 із вбудованим тонометром. Для вимірювання кров’яного тиску необхідно було торкнутися двома пальцями сенсорних панелей на лицьовій частині.
Сьогодні головним джерелом розваг є інтернет, але ще 20 років тому цим займалося виключно телебачення, що казати про більш ранній час. У 1982 році Seiko випустила Seiko TV Watch – годинник із вбудованим телевізором ціною $495 (нині ціна колекційних екземплярів може сягати $2000).
Дивитися телепередачі пропонувалося на чорно-білому рідкокристалічному екрані діагоналлю 1,2 дюйма і роздільною здатністю 32 000 пікселів (приблизно 178х178).
Технології того часу не дозволяли вбудувати сам телевізор у годинник, тому телеприймач розміром із сучасний смартфон та товщиною кілька сантиметрів треба було носити в кишені. Батарейок вистачало до п’яти годин перегляду. Ще вони могли приймати FM-радіо.
Тим, у кого телевізор був завжди поруч, став у пригоді Casio CMD-40 – годинник із вбудованим телепультом, випущений у 1992 році.
Годинник Casio TM-100, випущений у 1987 році, міг дати відчуття, яке сьогодні дають соцмережі Facebook, Instagram та інші, а саме – ти говориш, а інші слухають. Цей годинник мав вбудований передавач FM, і його трансляції могли приймати всі FM-приймачі поруч.
В 1980 році з’явилася лінійка ігрових годинників і першим став Casio GM-10 із вбудованим платформером. Гравець керував літаком, назустріч якому неслися вороги, котрих потрібно було знищити, одночасно ухиляючись від їхніх пострілів. Усе виглядало надзвичайно схематично. У Casio GM-30 гру перейменували в «морський бій», де субмарина гравця повинна була відбиватися від кораблів противника.
У годинника Nelsonic Space Attacker, також випущеного на початку 1980-х, гра виглядала краще: після переходу в ігровий режим увесь дисплей перетворювався на ігрове поле. На ньому із зенитки потрібно було збивати інопланетні літаючі тарілки, не даючи їм знищити себе. Суть та сама, що й у годинника Casio GM-10, але виглядало ефектніше.
Casio JG100 та JG200 розширили ігри в годинниках до мультиплеєра. Зв’язок тримався по інфрачервоному каналу. Користувачам був доступний файтинг.
Підписуйтесь на канал в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
