Криза туристичної галузі на Закарпатті стала помітною ще взимку. Карантин же підкосив локальний туризм настільки, що вийти з цього піке буде вкрай проблематично. УНІАН дізнавався, як місцевий бізнес виживає в нових реаліях і чи існує шанс на відродження вітчизняного туризму, зважаючи, що Європа ще не скоро відкриє кордони для мандрівників.Тепла зима стала не тільки причиною нещодавньої пилової бурі у Києві. На Закарпатті сумні наслідки аномального зимового тепла відчули ще у січні, коли стало зрозуміло: немає снігу – немає туристів. УНІАН вже писав про зірваний зимовий туристичний сезон. Зараз же місцеві фахівці констатують, що 90% закладів, пов’язаних з туристичною галуззю, припинили свою роботу. Керівник Закарпатського туристично-інформаційного центру Олександр Коваль розповідає, що, попри малосніжну зиму, у січні/лютому ще спостерігалася позитивна динаміка сплати туристичного збору (на 84,3% більше, ніж в аналогічний період минулого року). «Але у березні-квітні, можливо, й у травні буде повний мінімум», – вважає він. Таку думку поділяє президент Закарпатської туристичної організації Федір Шандор. За його словами, найгірший сценарій – коли під час карантину та за його наслідками в Закарпатській області закриються до 70% підприємств у сфері туризму. «Наразі практично всі турбази, санаторії, комплекси та низка інших об’єктів у буквальному сенсі цього слова «стоять». Не фіксуємо навіть приховування туристів. Адже потяги не їздять, на автомобілях добиратися складно і просто ризиковано… Якщо на Закарпаття хтось і приїхав з інших регіонів, то це заможні власники приватних садиб та дач – ті, хто хотів утекти з великих міст», – говорить Шандор. Власники «зелених садиб» просто в розпачі. Господарка одного з таких туроб’єктів на Пилипці (Міжгірський район Закарпаття) пані Ольга розповідає, що цьогоріч заробити нічого не вдалося. «Ми з чоловіком приймаємо взимку туристів, бо поряд гірськолижний витяг, гора Гимба взагалі відома багатьом любителям зимового відпочинку. Цьогоріч снігу не було, витяги, здається, всього кілька разів відключали.
Поодинокі гості приїхали – ті, хто забронював і оплатив відпочинок заздалегідь, але це були одиниці, багато хто просто відмовлявся від броні. І якщо раніше за рахунок цього ми жили, утримували дві будівлі, в яких розташовувалися туристи, то цьогоріч навіть «в нуль» не вийшли, тобто, навіть на обігрів та утримання помешкань не заробили…», - каже вона. Жінка переконана, що туристів не буде й влітку. Адже, зазвичай, у квітні номери в її будиночках вже заброньовані на 50-60 відсотків. Зараз же охочих до відпочинку – нуль. Свалявщина. Порожні котеджі комплексу «Сонце Карпат» / фото УНІАН
Власниця котеджного комплексу «Сонце Карпат» на Свалявщині Вікторія Пирогова це підтверджує і розповідає, що з настанням карантину навіть ті гості, хто планував відпочинок заздалегідь, почали скасовувати бронь: «Люди просто просили повернути їм сплачені гроші. І хоча ми просили, щоб не робили цього, щоб перенесли відпочинок на будь-яку зручну для них дату, це нічого не дало. Ситуація зрозуміла: комусь гроші зараз потрібні на першочерговіші речі, хтось не впевнений взагалі, що цьогоріч відпочиватиме, тож у підсумку ми вимушені були повернути все, «до копійки», бо так хоч надія не втратити клієнта взагалі… Ми зараз займаємося тим, на що раніше не завжди вистачало часу і зусиль. Але дуже сподіваємося, що українці приїдуть у Карпати після скасування карантину».
Втім, місцеві туризмознавці нарікають, що навесні вже не вдасться компенсувати зимові втрати туристичних об’єктів Закарпаття. Хоча великі надії місцеві підприємці покладали на сезон цвітіння шафранів та сакур. Адже, зазвичай, з моменту появи перших квітів шафрану і до завершення цвітіння японської вишні, Закарпаття щодня відвідувало до 200 тисяч туристів. За словами Федора Шандора, першими в регіоні припинили роботу туроператори та турагенти: «Міжнародний та внутрішній туризм зупинилися. Ніхто не замовляє поїздок, відпочинку, тому немає сенсу утримувати офіси та працівників… Якщо щось і робиться, то те, що можна зробити дистанційно». Звісно, як і по всій Україні, на Закарпатті під час карантину зачинені заклади громадського харчування, кав’ярні, ресторани. Втратити роботу практично всі гіди. «Це теж зрозуміло, бо Закарпаття наразі зрівнялося з Венецією і Парижем – у нас так само нуль туристів», – каже Шандор. Олександр Коваль додає: «Ми не можемо виділити когось окремо, кому нині гірше – погано всім. Нічого не працює і, як результат, під питанням працевлаштування десятки тисяч працівників закладів індустрії туризму – розміщення, харчування, перевезення, екскурсійного супроводу та інших супутніх напрямів». Він розповідає, що сьогодні, наприклад, лише одиниці екскурсоводів продовжують свою діяльність – проводять екскурсії онлайн. Але така діяльність не приносить доходу. Радше, це волонтерство, спрямоване на підтримку популярності Закарпаття. «Але під час карантину вкрай важливо зберегти цінні кадри, які забезпечували конкурентні переваги закладам. Скільки таких людей наразі опинилися перед загрозою звільнення? Я б не назвав конкретних цифр», – говорить Коваль. Натомість Федір Шандор розповідає про, щонайменше, 50-80 тисяч (а в гіршому випадку і в межах 100 тисяч) закарпатців, які працюють в галузі туризму, вже опинилися чи найближчим часом опиняться на вулиці. «Для переважно сільського й непромислового регіону, в якому роками основна ставка робилася на туризм, це буде вкрай болісно», – додав він. Фахівець переконаний, що така велика кількість безробітних сприятиме міграції: «У галузі туризму наразі працюють молоді люди, люди середнього віку – це якраз працездатне населення, якому потрібні гроші на утримання родин. Тому всі вони з відкриттям кордонів виїдуть на заробітки в Європу, хто куди… А європейські кордони відкриють, бо на заводах і фабриках треба буде комусь працювати».
Перехід в онлайн та втілення ідей, до яких раніше «не доходили руки»
Слід зазначити, що поодинокі об’єкти туристичної інфраструктури працюють. Переважно, це окремі заклади (кав’ярні, ресторани), які переорієнтувалися на новий формат роботи - доставку чи виніс продукту. В них, найчастіше, зайняті самі власники та окремі працівники. Хтось, щоб не сидіти склавши руки, облаштовує свої заклади та території, у кого є запас коштів, навіть наважуються на ремонти. Хтось розробляє нові товарні бренди, оформляє необхідну документацію тощо. Більш активно ведуть діяльність ті, хто технічно не може закритися – сироварні, равликова, буйволяча, оленяча та інші подібні ферми. І тут все зрозуміло: тварин треба годувати, сир доглядати - теж, і так далі. Менеджер «Селиської сироварні», відомої своїми сирами далеко за межами Закарпаття, Інна Пригара розповідає, що наразі підприємство функціонує, так би мовити, в енергоощадному режимі. «Наша сироварня працює з маленькими локальними постачальниками – це буквально 100-120 місцевих сімей, які щодня забезпечували нас молоком. Коли почався карантин, ми прийняли рішення закритися на певний період, по-перше, щоб зберегти своїх працівників, по-друге, щоб убезпечити себе і наших постачальників від поширення коронавірусу, адже скупчення людей однозначно ні до чого доброго не призвело б», – говорить вона. «Нам треба відкриватися незалежно від того, закінчитися карантин чи ні. Для цього дві причини: по-перше, закінчиться сир, який наразі дозрів чи дозріває, тому треба буде знову займатися виробництвом. По-друге, важливо втримати місцевого фермера: якщо люди не матимуть, куди збувати молоко, продадуть тварин, і це буде катастрофою. Тому ми працюємо над тим, щоб максимально убезпечити себе та постачальників і регулярно продовжувати робити сир», – розповідає Пригара. За час карантину попит на селиський сир упав на 40%, і засновники сироварні це розуміють. «Я усвідомлюю, що селиський сир – це не продукт першої необхідності. Люди мусять купувати те, що необхідне в першу чергу. Сир – це щось більш вишукане, для відпочинку, для затишного вечора з келихом вина», - розповідає Пригара і додає, що наразі багато хто з постійних покупців, та й вона сама, випробовують продукт в новому амплуа – готують із ним різні страви, запікають. Зараз компанія приділяє більше уваги продажам через інтернет, в основному, через Facebook. При цьому, сироварня, щоб не втрачати клієнтів, доставляє сир у будь-яку точку України безкоштовно, навіть якщо це замовлення всього на півкіло. Інна Пригара зізнається, що зараз, під час карантину, в неї нарешті з’явився час пропрацювати ідею, яку виношує давно – «запустити» інтернет-магазин для локальної продукції крутих місцевих виробників: «Уся задумка в тім, щоб користувачам було зручно зайти на певний ресурс і зібрати такий собі «закарпатський кошик». Наприклад, сир від Селиської сироварні, варення з Ботара, м'ясо від Гашпара, закарпатський пряник і закарпатське вино…».
Власник ТМ «Закарпатський пряник» Олександр Ляхін зізнається, що в умовах карантину довелося певною мірою скоротити виробництво, бо ж закрилися кав’ярні, заклади харчування, куди підприємство постачало вироби. Водночас у карантині вбачає й певний позитив, бо компанія перейшла в онлайн, на що досі не вистачало часу. «На онлайн-продажі ми не особливо орієнтувалися, були замовлення на місцевому ринку, – розказує Ляхін. – Тому наразі доопрацьовуємо сайт, трохи вдосконалили його, додали інформацію, вмикаємо рекламу. Зараз онлайн-торгівля – пріоритет». фото ТМ Закарпатський пряник, Facebook.
В основному, підприємство працює на забезпечення попиту кінцевих споживачів, без посередників. А онлайн-замовлення надходять зі всієї України. «У нас була певна кількість продукції, яку ми готували до туристичного весняного сезону. Але не так сталося, як гадалося, тому розпродаємо заготоване: найбільше користується попитом пряник з лекваром (варення, джем, – УНІАН). Це фаворит. Купують пряники з фундуком, у шоколаді, з горіхами й родзинками, а також класичний пряник. Попри це, опрацьовуємо нові позиції. Для мене, як засновника, зараз головна мета – створення франшизи. Є час над цим попрацювати. Ну, і загалом я нарешті «добрався» до проекту, який виношував 10 років тому…».
Втім, не для всіх представників локального бізнесу перехід в інтернет – це легко. Багато хто банально вчиться робити свої сторінки, просувати їх та продавати власну продукцію, буквально, покроково. «Карантин та обмеження економічної діяльності – складний час для усіх нас. Але найскладніше дрібним виробникам. Багато локальних виробників продуктів харчування навчилися їх доборе робити, але не навчилися їх продавати, тим більше, використовувати онлайн-інструменти. Десь є страх та немає знань, а десь немає навіть… інтернету. Це реалії підприємництва на сільській території. Тому ми вирішили влаштувати флешмоб – купуй місцеві продукти. Допомагаємо нашим підприємцям налагодити роботу з соціальними медіа чи створити сайти, наш місцевий програміст навіть швидко створив сервіс для онлайн замовлення, який можна оперативно налаштувати й запустити. Всі вчимось жити в нових реаліях, але не кидаємо один одного. Працюємо дистанційно та відкриваємо нові ринки», - підкреслює Олександр Коваль.
Як туризм виходитиме з карантину і хто першим «оживе»?
Фахівці прогнозують, що першими відкриються кав’ярні та заклади харчування, адже вони орієнтовані, перш за все, на місцевих. Останнім же банально набридає домашня кухня, хочеться альтернативи. «Коли скасують обмеження на транспортне сполучення, то українці потроху почнуть подорожувати на короткі відстані, на природу, – переконаний Коваль. – Бачу тут потенціал саме для сільського туризму як альтернативу відпочинку за містом для тих, у кого немає дачі, родичів у селі. Он, що твориться у Києві (пилові бурі, забруднене повітря, дим), десятки тисяч киян вже б точно виїхали в Карпати, але поки не можна». На жаль, за словами Коваля, спрогнозувати, коли «буде можна», зараз складно: «Прогнози можна буде зробити тоді, коли кількість щоденних інфікувань буде нижча за кількість тих, хто одужав, а зараз ці показники не на нашу користь». На питання, чи варто розраховувати на те, що українці відпочиватимуть цьогоріч на батьківщині, усі туризмознавці відповідають ствердно. «За умови виходу України з карантину, звісно, ми очікуємо, що українці поїдуть в улюблені Карпати, адже літній сезон є надзвичайно популярним для них», - говорить Коваль. Федір Шандор розповідає, що туризм на Закарпатті буде довго оговтуватись від теперішніх проблем. «Вийти з нинішньої кризи закарпатський туризм зможе, хіба що, в наступному році. І то за умови, якщо буде добра погода. «Вийти в нуль» – це покрити борги зими сезону 2019-2020 і перекрити збитки, отримані під час карантину. Але самі розумієте, наскільки ця перспектива залежить від людей…», - підкреслює він. Втім, на його переконання, крім «зеленого» туризму, не будуть мати проблем з гостями популярні закарпатські оздоровниці, також українці цікавитимуться бальнеологією – комплексами з термальними та мінеральними водами. І, якщо вже приїдуть у регіон, то, безперечно, відвідуватимуть і місцевих виробників крафтових продуктів, і унікальні ферми, і старовинні замки. «Запуститься» поволі все, але – коли?..
