Сьогодні майже кожен із нас зареєстрований у соціальних мережах, де діють свої специфічні закони та правила. Публікуючи певну інформацію, фото чи відео, ми, безперечно, чекаємо на реакцію – лайк або якийсь позитивний коментар. Коли лайків багато, ми задоволені собою й перебуваємо в такому стані ейфорії, що іноді не можемо себе контролювати.
І це ми – дорослі та психологічно сформовані особистості. А що вже казати про наших дітей? Адже ні для кого не секрет, що вони сьогодні дуже багато часу проводять у соціальних мережах. І, на жаль, у погоні за лайками інколи намагаються зробити екстремальні фото чи відео. Заради такого селфі діти, зокрема підлітки, не усвідомлюючи цього, ставлять на карту власне здоров’я та життя, і все це заради популярності в соціальних мережах та підвищення свого статусу серед друзів-однолітків.
Як тут не згадати останні новини про небезпечні й навіть смертельні челенджі, які минулого місяця буквально підірвали інформаційний простір. Але чому діти так роблять? Хто більш схильний до таких небезпечних викликів? Що чи хто спонукає їх до цього? І головне – як уберегти наших дітей від цієї смертельної небезпеки?
Як бачимо, питань багато. Можемо зазначити, що й відповідь буде складною та багатосторонньою.
Згідно з офіційною інформацією, у 2020-му в Україні діти віком 8–17 років здійснили 137 завершених суїцидів. «Найбільше їх скоюють особи від 14 до 17 років. Частіше хлопці, удвічі рідше дівчата. Останні, як правило, роблять демонстративні спроби суїциду», – повідомила з цього приводу невтішну статистику керівниця управління ювенальної превенції Нацполіції України Лариса Зуб.
За її словами, правоохоронцям не завжди вдається встановити причину такого кроку. «Дуже часто бувають випадки, коли діти здійснюють самогубство й поліція, перевіряючи причини, не знаходить ані записок, ані будь-яких доказів, що на дитину психологічно впливали», – констатувала Лариса Зуб.
Найчастіше призводять до суїциду сімейні конфлікти або конфлікти з однолітками, нерозділене кохання, булінг у школі, а також небезпечні ігри в соцмережах. Одна з найвідоміших – «Синій кит», але були й «Тихий дім», «Розбуди мене о 4.20», «Чумацький шлях», F57, NaN. Метою таких розваг є доведення до самогубства дітей, які потрапили на гачок.
До відома: уперше подібні ігри зафіксували у 2016 році в Росії. Але вже в лютому 2017-го за адміністрування таких «груп смерті» українські правоохоронці затримали кількох київських студентів. У поліції констатують, що наразі ці «челенджі» знову в моді.
Крім того, психологи останнім часом зауважують, що в усьому світі, зокрема в Україні, набирає обертів явище буліциду – інформаційного терору, що передбачає систематичні жорстокі дії з метою нашкодити, порушити права жертви на здоров’я та безпечне життя, обмежити свободу волевиявлення тощо, використовуючи інформаційно-комунікативні засоби.
Такі популярні серед дітей виклики, як «падіння в стрибку» (tripping jump challenge) або челендж «проломити череп» (skull-breaker challenge), масове отруєння капсулами для прання (tide pods challenge), «суїцидальний челендж Момо», «удушення/непритомність/втрата свідомості» (choking/fainting/pass-out challenge), та останній – «випий 40 таблеток…», уже призвели до багатьох травмувань і смертей.
Тож після цілого ряду цьогорічних небезпечних челенджів і летальних випадків, про які дуже активно почали говорити минулого місяця, експерти в один голос закликають правоохоронні органи, заклади середньої освіти й батьків об’єднатися навколо цієї проблеми, а також радять дорослим розмовляти з дітьми, вибудовувати з ними довірливі стосунки та приділяти їм увагу.
Зокрема керівниця департаменту захисту дітей ювенальної поліції України Юлія Усенко розповіла ЗМІ, що правоохоронці обговорювали питання причин впливу Інтернету на дітей із дитячими психологами. За її словами, причиною зростання кількості самогубств деякі джерела називають активізацію так званих «груп смерті» на кшталт «Синього кита».
«Моя думка сформувалася на основі їхніх аргументів та досліджень. Діти в Інтернеті компенсують нестачу уваги до себе», – зазначила пані Юлія. Експертка також повідомила, що судові експерти, які проводять посмертні психологічні експертизи, вважають головною причиною суїциду в дітей до 13 років проблеми в родині.
«Щоб не втрачати дітей через Інтернет, потрібно запропонувати їм адекватну альтернативу: спілкування з сім’єю, однолітками, хобі, гуртки, тоді вони не будуть компенсувати живе спілкування за допомогою віртуального. Через закономірності психологічного розвитку діти, на жаль, не завжди розуміють наслідки, у них ще не сформоване критичне мислення, і дії, які вони вчиняють, на кшталт небезпечних челенджів, мають наслідки, як у випадку з дівчатами в Боярці», – констатувала пані Юлія.
У свою чергу, дитяча сімейна психологиня Оксана Сідун вважає, що повністю вберегти підростаюче покоління від соцмереж не вдасться. Водночас вона рекомендує батькам якомога раніше розповідати про ризики небезпечного впливу. «Уберегти від соціальних мереж неможливо, адже це сучасний спосіб комунікації. Для дітей важливі різні блогери, вони хочуть бути схожими на них, бачити якісь цікаві відео. Перше, що ми можемо зробити, – це говорити про кібербезпеку, тобто пояснювати, що та в яких випадках впливає на користувачів соцмереж. І краще доносити цю інформацію не підліткам, а дітям 7, 8 або 9 років, коли вони ще готові її почути», – вважає дитяча експертка з психології.
За її словами, необхідно також розповідати про культуру психологічної допомоги, «про те, що можна звертатися до психолога в ситуаціях, коли ти відчуваєш певну кризу, і бажано, щоб у кожного був номер телефону довіри. Аби підлітки, якщо в них щось трапляється, могли зателефонувати й поговорити з кимось із фахівців».
Крім соціальних мереж, у дитини має бути ще якесь цікаве заняття, наприклад, позашкільні гуртки. Там вона зможе використовувати свою енергію. «Привчати до гуртків бажано не в підлітковому віці, а раніше. Якщо дитина чимось плідно займається, у неї буде менше часу на якісь експерименти», – запевняє психологиня.
Зі свого боку, працівники ювенальної поліції України радять батькам спілкуватися зі своїми синами й доньками по-дружньому, будувати з ними довірливі стосунки, спонукати розповідати про друзів та шкільне життя, виявляти розуміння. Рекомендують також приділяти більше уваги психологічному стану дитини, як-от: перевіряти її акаунти в соціальних мережах та групах, переглядати зміст приватних чатів, контролювати відео та фото, які є в гаджетах, звертати увагу на коло спілкування.
Уповноважений з прав дитини Микола Кулеба теж радить батькам говорити зі своїми дітьми про небезпеку онлайн і нагадувати їм про важливі правила користування Інтернетом: не спілкуватися з незнайомцями та не повторювати дії, які пропонуються в мережі.
Дуже слушна думка з цього приводу і в Національній психологічній асоціації України. Там радять «удосконалювати знання і розуміння батьків, педагогів і вихователів про інтернет-середовище, бо обізнані дорослі, які здатні розповісти про шкоду, що може спіткати в Інтернеті, – найкраща профілактика в боротьбі з різними феноменами кіберпростору».
