Утворена у відповідності до законодавства України громадська організація зі статусом юридичної особи, у відповідності статей 11 та 21 Закону України «Про громадські об’єднання», з метою ефективності здійснення своєї статутної діяльності має право бути учасником цивільно-правових відносин, в тому числі набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства.
Загальні положення про власність громадської організації містяться у Цивільному кодексу України (далі – ЦК України), Законі України «Про громадські об’єднання» та в інших спеціальних нормативних актах, що регулюють окремі види діяльності громадських організацій.
Право власності, у відповідності до статті 328 ЦК України, набувається громадською організацією на підставах, що не заборонено законом, зокрема із правочинів. ЦК України регламентує підстави набуття (глава 24) та підстави припинення права власності (ст. 346 та глава 25). Громадська організація може набути право власності також у порядку спадкування за заповітом, як суб’єкт цивільно-правових відносин.
Частиною першою статті 24 Закону України «Про громадські об’єднання» передбачені основні підстави набуття права власності, зокрема, громадська організація для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону:
- передане його членами (учасниками) або державою;
- набуте як членські внески;
- пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями;
- набуте в результаті підприємницької діяльності громадського організації, підприємницької діяльності створених юридичних осіб (товариств, підприємств, тощо);
- придбане за рахунок власних коштів, тимчасово надане у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.
Слід звернути увагу, що майно громадської організації використовується для здійснення невиробничої діяльності, спрямованої на задоволення соціальних потреб членів відповідної громадської організації та інших соціальних груп населення. Господарська діяльність громадської організації допускається лише тоді, коли вона безпосередньо випливає із статутних завдань і має підпорядкований щодо цих завдань характер.
Об’єктом права власності громадської організації може бути будь-яке майно, необхідне для здійснення статутної мети її створення та діяльності, а саме це можуть бути споруди з відповідним устаткуванням, санаторії, будинки відпочинку, клуби, будинки культури, стадіони, піонерські табори, культурно-освітні фонди, інше майно. У власності громадських організацій не можуть перебувати види майна, внесені до переліку, який затверджений постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII від 17 червня 1992 року.
Суб’єктом права власності є громадська організація як юридична особа публічного права, а не органи її управління чи відокремлені підрозділи.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про громадські об’єднання» та статті 98 ЦК України, право власності громадських організацій зі статусом громадських організацій реалізовує вищий орган управління в порядку, передбаченому законом та статутом громадської організації. Окремі функції щодо управління майном за рішенням вищого органу управління громадської організації можуть бути покладені на створені ним відповідно до статуту керівні органи, юридичні особи (товариства, підприємства), відокремлені підрозділи таких об’єднань або передані громадським спілкам, утвореним цими громадськими об’єднаннями.
Для громадських організацій законодавством встановлені вимоги щодо припинення права власності на набуте майна в результаті їй діяльності та при прийнятті рішення вищим органом управління про припинення діяльності громадської організації. Згідно частини третьої статті 24 Закону України «Про громадські об’єднання» передбачено, що у разі саморозпуску громадської організації майно та кошти після задоволення вимог кредиторів передаються за рішенням такої організації на статутні або благодійні цілі іншому (кільком іншим) громадському об’єднанню, а в разі неприйняття такого рішення – зараховуються відповідно до закону до державного або місцевого бюджету. У разі реорганізації громадської організації майно, активи та пасиви передаються правонаступнику.
Отже, громадська організація є єдиним власником належного їй майна. Засновники та члени громадської організації не мають права на отримання частки її майна, в тому числі сплачених ними членських внесків чи будь-якої іншої компенсації, навіть при припиненні членства або ліквідації (саморозпуску) громадської організації. У власності громадської організації перебуває майно, набуте нею на законних підставах. Громадська організація має право здійснювати щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону та затвердженого статуту.
Головний спеціаліст відділу державної
реєстрації друкованих засобів масової
інформації та громадських формувань
у Закарпатській області Управління
державної реєстрації Південно-Західного
міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)Євгенія ДАН
