Страсна п’ятниця або Велика п’ятниця вважається найстрашнішим днем в історії християнства.
30 квітня 2021 року, у Велику п’ятницю, православний світ згадує суд та смерть Христа на Голгофі. Цього дня навіть літургія не відбувається – на ознаку страшних подій, за якими вже через два дні прийде велика радість – Воскресіння Христове та спасіння усіх вірян – Великдень.
Ранок п’ятниці розпочався загибеллю Юди. Дізнавшись, що Вчитель його засуджений на смерть, Юда схаменувся. З великим страхом він прибіг до первосвящеників та повернув 30 срібняків, після чого у відчаї, без каяття та смиренної молитви він удавився.
Первосвященики побоялися використовувати 30 срібняків Юди на нужди храму і купили на них землю для поховання безхатченків. Ця земля і досі зветься “Земля крові”. Про неї яскраво розповіла Леся Українка у поемі “На полі крові”.
Зранку розпочався суд над Христом. Первосвященики привели Ісуса до Пілата. Понтій Пілат був римським правителем Юдеї і тільки він мав право засудити на смерть чи дати життя. Спочатку Пілат довго розмовляв з Христом, і не знайшовши провини та дізнавшись, що він з Галілеї, відправив до царя Галілеї – Ірода.
Царь Ірод славився жорстокістю, і саме він повелів вбити Іоанна Хрестителя. Він довго насміхався над Христом, потім повелів вдягнути у світлий одяг, на ознаку відсутності провини, і повернув назад до Пілата.
Понтій Пілат не хотів катувати Христа і навіть згадав традицію – на юдейську Пасху відпускати одно із засуджених – та запропонував звільнити саме Христа. Але натовп та первосвященники були розлючені і дали свободу розбійнику Вараві, а Христу кричали: “Розпни його!”
Пілат повелів бити Христа, щоб люди побачили його страждання та пожаліли. Але натовп ще більше розлютився і благав вбити Христа. Після довгих вагань і сумнівів Пілат велів принести чашу з водою та омив руки перед натовпом, на ознаку того, що не хоче брати на себе провину за смерть Христа. Але натовп кричав у відповідь: “Кров Його на нас та дітях наших!”
Після того Вараву відпустили, а Христа повели на смерть.
Христу присудили розп’яття – смерть з величезним соромом, що призначалася злодіям та вбивцям.
За традицією розп’яття, кожен засуджений повинен був сам нести свій хрест на “лобне місце” або гору Голгофу. Голгофа розташовувалася тоді за межами Єрусалиму, вважалася найстрашнішим місцем.
Ісуса Христа вдягли у багряницю (одяг червоного кольору) – скорбне вбрання засуджених. Потім поклали на його плечі важкий хрест та веліли нести до Голгофи.
Хрест був дуже важкий, а Христос від побоїв вже просто не міг ходити. За легендою Господь тричі падав. Ці місця і досі відзначені на вулицях Єрусалиму. Коли вже Він не міг нести важкий хрест, охоронці взяли першу людину, що стояла поруч біля них, та повеліли їй нести хрест за Ісуса. То був Симон Киринеянин, працівник, що тільки повертався з поля додому.
З учнів за Христом наважився йти тільки Іоанн. Разом із Марією Магдалиною він підтримував маму Ісуса Христа Діву Марію. Утрьох вони дійшли до самої Голгофи.
Події Страсної п’ятниці відбувалися в Єрусалимі. Шлях Христа від преторії Пілата до Голгофи названий Via Dolorosa або Хресний шлях Христа. Сьогодні в старому Єрусалимі цим шляхом йдуть усі паломники: від воріт до храму Воскресіння та Гробу Господнього.
За наказом Пілата на хресті прибили табличку: “Ісус Назорей, цар юдейський”.
Поруч з хрестом Ісуса стояли ще два хреста, на яких вмирали розбійники. Один з них насміхався над Ісусом, а другий попросив: “Ісусе, Боже мій, згадай мене в Царстві Своїм!”. На що Ісус тут же відповів: “Істину кажу тобі, сьогодні ж будеш зі Мною в Раю”. Цей образ розбійника, який перший з людей увійшов в Царство Боже через щире каяття, – ключовий образ покаяння у християнстві.
Також вже на хресті, Христос встиг сказати декілька слів Іоанну, Діві Марії та Марії Магдалині. Він заповідав Іоанну доглядати свою маму – Діву Марію.
Години перед смертю були найстрашнішими. На хресті люди вмирали від ран, спраги та нестерпного болю. Від неймовірних страждань Христос промовив: “Господи! Для чого Ти залишив мене?”, а за хвилину до смерті сказав: “Звершилося! Отче, в руки Твої віддаю дух Мій”.
Велика п’ятниця: чого не можна робити цього дняУ Велику (Страсну) п’ятницю не можна робити важкої роботи. Взагалі, краще усі справи зробити в четвер. Пращури навіть дерева та квіти не саджали цього дня, бо нічого доброго з них не виросте.
Не можна послабляти піст, не можна вживати м’ясних та молочних продуктів, яєць та алкоголю.
У день великого жалю не можна голосно сміятися.
Велика п’ятниця: що треба робити Християнам цього дня треба молитися, каятися, плакати, згадуючи катування та смерть Спасителя. У деяких парафіях з вечірньої служби Великого Четверга приносять додому запалену свічу, і усю п’ятницю свічки горять біля ікон у домашньому кутку.
Богослужіння у Велику п’ятницю відбувається о 15 годині. Посеред храму виносять плащаницю Господню, щоб кожен вірянин мав можливість підійти, символічно торкнутися гроба Господнього, попросити пробачення та поплакати у ніг померлого Христа.
