Компанія Ілона Маска SpaceX хоче встановлювати свої закони на Марсі і бути незалежною від Землі. Схоже, їй буде нескладно переконати поселенців в вигоді цього. Симуляція показує, що на Марсі революція за незалежність почне готуватися майже одразу як там утвориться перша колонія.
Моделювання колонії на Марсі показує, що без сильного міжпланетного зв’язку поселення може збунтуватися проти земного правління. У міру того як позаземні поселенці знайдуть незалежність від центру управління польотами, вони зможуть перевірити грань між здоровою автономією і закритою анархією.
Раніше в цьому місяці шість людей почали своє перебування в іммерсивному експерименті, що симулює позаземну колонію. Це частина проекту “Сіріус”, восьмимісячного випробування позаземного поселення, яке проходить в Москві.
З огляду на нестримний інтерес до колонізації інших планет – особливо з боку генерального директора SpaceX Ілона Маска – вчені, що стоять за цими експериментами, вивчають, які фізичні та психологічні наслідки можуть очікувати майбутніх марсіанських або місячних поселенців.
Хоча моделювання Sirius в 2021 році тільки почалося 4 листопада, вже є великий обсяг даних для роботи.
Одна дослідницька група відзначила два вражаючі результати: члени “позаземного суспільства” ставали все більш автономними, і вони все рідше повідомляли про свої почуття в «земний» центр управління польотами. Дослідники опублікували свої висновки 9 листопада в журналі Frontiers in Physiology.
На перший погляд, сильна незалежність здається багатообіцяючою в потенційному марсіанському суспільстві. Якщо поселенці відчують повний контроль над своєю місією, вони будуть впевнено функціонувати самостійно і працювати спільно, спираючись на свій комфорт один з одним. Це могло б принести користь пізнішим міжпланетним починанням, послабивши індивідуальну тривогу і підвищивши згуртованість групи для виконання задач.
“Комунікаційні характеристики членів екіпажу з різними особистостями, статтю і культурами стали більш схожими під час місії”, – сказав співавтор Дмитро Швед з Російської академії наук і Московського авіаційного інституту.
Але на більш глибокому рівні послаблення впливу «земного» центру управління польотом створює деякі проблеми.
“Негативною стороною є те, що Центр управління польотами втрачає можливість розуміти потреби і проблеми екіпажу, що, отже, перешкоджає здатності центру управління польотами надавати підтримку”, – сказав Швед.
Якщо команда досягне надвисокого рівня автономії та згуртованості, за словами Шведа, є ще одна потенційна проблема – вони можуть прагнути до повного відокремлення від зовнішніх керуючих структур. В принципі, марсіани могли б повстати проти землян.
“У період, коли колонії на Марсі все ще будуть залежати від поповнення запасів і людей, що прибувають з землі, – сказав він, – ймовірність розриву дипломатичних відносин здається досить низькою”.
Проект Sirius є всеосяжним. Кожна симуляція давала учасникам цілих дев’ять ярдів космічної “колонізації”, щоб розкрити точні деталі динаміки позаземних груп.
По-перше, учасники пройшли реалістичний зліт і посадку. Потім їх негайно ізолювали в камерах від зовнішнього світу. Сміливцям також не дали достатку припасів, їм сказали використовувати бортові теплиці і навіть випробували затримки сигналу під час розмови з центром управління польотами.
Після відповідних 17-денного і 120-денного періодів експериментів 2017 і 2019 років команда Шведа почала спостерігати за тим, як з часом розвивася зв’язок між експериментальними екіпажами і центром управління польотами.
“Екіпажі в імітованих місіях, як правило, скорочували зв’язок з центром управління польотами під час ізоляції, – сказав Швед, – Все менше і менше ділячись своїми потребами і проблемами. За рідкісними винятками, такими як важливі події місії, такі як моделювання посадки”.
З іншого боку, в ході місії відбулося зближення стилів спілкування між членами екіпажу проекту Сіріус і підвищення згуртованості екіпажу, хоча склад екіпажу був різноманітний за статтю і культурним походженням, з вираженими індивідуальними відмінностями.
Дослідження групи показало, що ті, хто ідентифікував себе як жінки, по-різному реагували на стрес, ніж ті, хто ідентифікував себе як чоловік. На відміну від чоловіків, жінки виражали як радість, так і печаль на обличчі, і демонстрували стрес менш чітко в мові, сказав Швед.
За словами Шведа, ці дані збігаються з гендерними відмінностями в управлінні стресом при колонізації космосу в даних, отриманих Шеріл Бішоп з Каліфорнійського інституту космічної хірургії. Її робота була заснована на результатах дослідження, яке включало чотиримісячне моделювання марсіанського простору глибоко в канадській Арктиці, відоме як FMARS.
“Однак, – сказав він, – слід зазначити, що всі суб’єкти жіночої статі в експериментах Sirius були росіянами, тоді як чоловіки були росіянами, німцями та американцями, тому культурний фон міг вплинути на спостережувані відмінності”.
Дослідники мають намір продовжити вивчення комунікаційної поведінки членів екіпажу експерименту “Сіріус-21”. Швед настійно закликає, щоб основні моменти, виявлені його командою, враховувалися початку реальної місії. Він підкреслив важливість хорошої бесіди з Землею.
“З огляду на технічні засоби зв’язку, відеоповідомлення від екіпажу, колоністів і назад видається кращим, – сказав він, – оскільки воно забезпечує кращий емоційний зв’язок, навіть при затримці сигналу”.
За матеріалами: Cnet
Підписуйтесь на канал в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
