Карпати, які зачаровують: 10 гірських озер

Улітку Карпати приваблюють тисячі охочих помилуватися краєвидами та пройти кілька сотень кілометрів по хребтах або ж піднятися на вершину. Проте в українських горах є й чимало сюрпризів для охочих відпочити біля водойми. Пропонуємо до вашої уваги огляд 10 Карпатських озер – магнетичних, оповитих легендами, часом, небезпечних, але привабливих «гірських очей».

Легендарне Морське Око – найбільше озеро Українських Карпат, окраса неприступних Ґорґан, розташоване у Міжгірському районі Закарпаття. Велична пам’ятка природи, народжена потужним зсувом гори 10 тис. років тому, розташувалася на висоті близько 1 тис. метрів над рівнем моря та має глибину до 20 метрів. В прозорих водах Синевира відбивається давня історія Карпат, лісова тиша та вічна небесна блакить.

Романтична народна легенда пов’язує виникнення озера з історією кохання дівчини з багатої родини Сині та простого пастуха Вира. Доля безжалісно розлучила закоханих, Вир був підступно вбитий по волі батька Сині, і від невтішних сліз дівчини утворився глибокий Синевир. І лише місце драми залишилося над водою у вигляді острівця посеред озера.

Історія надихнула сучасних українських скульпторів на створення ефектної скульптурної композиції з застиглими над спокійними водами фігурами закоханих. Кажуть, що романтичне знайомство на березі озера обов’язково закінчиться весіллям, а відвідування озера саме під час весілля обіцяє щасливе подружнє життя.

Містичне Мертве озеро – одне зі знакових місць Національного природного парку «Сколівські Бескиди», розташоване неподалік села Кам’янка, у Сколівському районі, що на Львівщині. Темна озерна вода, прикрашена гілковим килимом, приховує справжню глибину водойми, а внаслідок того, що вода озера бідна на поживу, водне плесо заростає мохом і поволі перетворюється на мохове (верхове) болото.

Друга назва озера – Журавлине пов’язана з тим, що на ньому росте болотна журавлина. Мертве озеро має сумну славу, крізь непрохідні топкі трясовини важко було вибратися живим. Мовчазне чорне озеро в оточенні мальовничого лісу та мохового килиму зачаровує своєю казковою ірреальністю та драматичною красою.

Серед шести гірських озер Національного парку «Гуцульщина» особливою мальовничістю та романтизмом легенд виділяється озеро зсувного типу Лебедин. Причаїлося озеро в урочищі на південному схилі однойменної вершини Покутсько-Буковинських Карпат на Косівщині. Висота розташування водойми – 650 метрів над рівнем моря, площа не перевищує гектара, а глибина за припущеннями дослідників досягає 28 метрів. Буковий ліс, луки та болота складають природний ландшафт місцевості навколо озера, а на приозерній ділянці зростає чимало рідкісних рослин – весняний первоцвіт, папороть, буковий фегоптерис та інші.

Озеро виправдовує свою романтичну назву – з вуст у вуста переказуються давні легенди Лебедина, одна сумніша від іншої. Найпоширеніша сягає часів татарської навали, що безжальним вихором налетіла на місцеві землі. Вороги захопили красуню-дочку місцевого ґазди та змусили її бути їхнім провідником до сусідніх сіл. Дівчина привела загарбників до засипаного снігом замерзлого озера, де розпаливши багаття, ворожий загін потонув разом з награбованим багатством. В ту ж мить героїня легенди перетворилася на білу лебідку, а батько її скам’янів від горя на березі озера.

Не менш трагічна легенда оповідає про закохану пару з різних соціальних шарів. Не отримавши від батьків згоди на весілля, знайшли молоді свій останній притулок в гірському озері, перетворившись на пару вірних лебедів.

Хащованське озеро знаходиться біля села Хащоване Сколівського району на Львівщині. Водойма площею 130х40 м та глибиною до 5 метрів оточена мальовничими пагорбами, вкритими соковитою рослинністю та захищена від гірських вітрів смерековим півмісяцем.

Неглибоке озеро достатньо прогрівається влітку, що безмежно тішить відпочивальників навколишніх баз відпочинку. Кришталево чисте повітря, напоєне ароматами гірського різнотрав’я, грайливі сонячні промені на водній поверхні, чудові панорами Карпатських гір – Хащованське озеро просто створене для безтурботного відпочинку на лоні природи.

У Карпатах знаходиться більше 30 високогірних озер на висоті від 1500 до 1800 метрів, що мають льодовикове походження та суворий норов. На Верховинщині, у гірському масиві Чорногора, на висоті 1510 м над рівнем моря розташувалося одне з таких криштально холодних озер з поетичною назвою Марічейка. Прозора прісна водойма живиться підземними, джерельними та атмосферними водами, проте глибина озера не перевищує 1 метра. Площа озера – 1 га, а озерні береги прикрашені гірськими соснами (жерепом) та ялівцем.

Легенда озера відбилася в його назві та переповідає історію давно минулих часів. Як і Синевир, згідно з народним  фольклором, озеро утворилося від сліз, але…чоловічих. Озеро славить у віках самовідданий подвиг Марічейки – молодої дружини чабана Івана, яка завела ворогів у непрохідні хащі та сплатила за це життям, а від сліз невтішного чоловіка виникло озеро. Легенда має ще іншу кінцівку – сама природа відплатила ворогам стихійним лихом, поховавши їх на дні гірського озера. А ще кажуть, що побачивши на світанку бірюзову прикрасу північно-східного схилу гори Шурин, можна пізнати справжню радість.

Найбільш високогірне озеро Карпат (1800 метрів над рівнем моря) розташоване в улоговині фантастичної краси в оточенні величних вершин Чорногірського хребта – Бребенескул та Гутин Томнатик. Озеро простягається на 134 метри та має капризний норов – природні катаклізми тут зовсім не рідкість.Температура кришталевої водойми глибиною 3 метри навіть в літній період не перевищує 13°C, проте це не зупиняє відчайдухів від купання. Ці радикальні процедури краще проводити в першій половині дня, коли сонце ще сріблить водну поверхню.

Незвичайна назва озера перекладається з румунської, як «барвінок», відображаючи яскравий колір Карпатської перлини. А в поєднанні з чудовою панорамою гір, що губляться в хмарах, соковитими барвами оточуючих хвойних лісів, блакитною небесною глибиною, Бребенескул нагадує чисту сльозу планети. Саме за потужними враженнями від природної вроди з’їжджаються численні туристи до берегів Бребенескулу, народженого від гігантської льодовикової брили, яка під гребнем Чорногірського хребта викарбувала велетенську чашу (кар) і  залишила на її дні пам’ять про себе у вигляді холодного озера.

Ще більш грізною та непередбачуваною вдачею відрізняється льодовикове озеро Несамовите. Тут, у підніжжя гори Туркул Чорногірського хребта, серед гігантських скель панують суворі гірські вітри, а важкі хмари в будь-яку мить готові пролитися рясним дощем з градом, громом та блискавкою. Озерний еліпс простягається майже на 90 метрів, його глибина складає  1,5 метри, а береги встелені субальпійською рослинністю.

В народних легендах озера, породжених дикою природною стихією, переповідаються моторошні та містичні історії. В одній з них йдеться про молоду дівчину, яка втопилась колись в озері  і на тих, хто потурбує її, очікує помста у вигляді негоди. Збираються на дні й душі грішників-вбивць, чий спокій охороняє суворий вершник на білому коні. І град, який може накрити необачного туриста, це не що інше, як лід, відбитий зі скель копитами скакуна, та висипаний з небес підступними грішниками.

За легендою, якщо кинути у воду камінь, відразу з’явиться хмара із блискавкою, а ще це може потурбувати душі самогубців, які тільки й чекають моменту закрутити подорожнього в несамовитому танці, доки звуки трембіти не зупинять оргію. Але, на диво, існує й оптимістичне повір’я, пов’язане з найтаємничішим озером Карпат. Тому, хто вмиється водою з чарівного озера, доля подарує романтичну зустріч. А ще кажуть, що з дерева, вимоченого в озерних водах, виходили найгучніші трембіти.

Велична панорама природного творіння чіткої прямокутної форми відкривається з Апшинецького хребта. Льодовикове високогірне озеро Геришаска (інша назва Догяска) причаїлося на схилі гори Догяска в оточенні вершин Свидовецького заповідного масиву, та місце його розташування на 1500 метрів перевищує рівень моря.

Площа водойми – 1.2 га. Озеро неглибоке – до дна тут трохи більше 1 метра, але навіть влітку вода не прогрівається вище 11°C. Шлях до озера досить непростий, спуски до води з хребтової стежки урвисті, але винагородою відважним туристам стане чарівна пейзажна гармонія водойми з заростями осоки, зеленими луками та гірськими вершинами.

Саме тут відчувається якесь первісне, ні з чим не зрівняне, єднання з природою. А неподалік озера розташоване ще одне карпатське диво – каскадний Драгобратський водоспад.

Ще однією високогірною перлиною Свидовецького масиву є озеро Ворожеска (інша назва –Тритон), яке навіть своєю формою виправдовує незвичайну назву. Розташоване на висоті 1460 м над рівнем моря, озеро льодовикового походження поділене на дві водойми, що поєднуються між собою тонким струмком. Більше з озер, з діаметром 95 метрів та глибиною до 5 метрів має плавну округлу форму, а півмісяць другого простягається на 76 метрів і має скромнішу глибину – до 2 м. Озеро славиться надзвичайно прозорою, прохолодною водою. Навколо водойми можна знайти зарості ялівцю та чорниці (афени).

Озеро Ворожеска оповите легендами, сповненими фаталізму. Тут і історія двох братів, закоханих в одну дівчину та бажаючих довести їй свою силу та перевагу над іншим, перепливши водойму. Грізна буря затягла братів під воду, і з тієї пори приходила до озера їхня нещасна мати і питала, чому воно таке вороже.

А ще розповідають про двох товаришів-чабанів, які також загинули в горах під час негоди, і на місцях їхньої загибелі виникли два поєднаних між собою озерця.

Наш похід Свидовцем варто завершити чарівною гідрологічною пам’яткою місцевого значення – високогірним озером Апшинець (інша назва – Трояска). Озеро розташоване неподалік вершини Трояска на висоті близько 1500 м над рівнем моря та подібно до багатьох високогірних озер, лежить на дні льодовикового кару і має незначну глибину – близько 3 метрів. Площа водойми – 1.2 га, а живиться вона за допомогою атмосферних опадів та водою маленького струмка.

В озері народжується однойменна річка та вирує життя невибагливих ракоподібних. Вода влітку прогрівається до 12 °C, а взимку замерзає. В оточенні рослинного розмаїття, справжній еталон озерного багатства Карпат символізує споконвічну та незбагненну велич природи, відбиваючи в своїх водах неспішну ходу білопінних хмар по небу та мовчазну урочистість гір.