У всі часи на Закарпатті було найменше в Україні отримувачів субсидій. Наші краяни найбільше сподіваються лише на себе, а ще й не завжди мають офіційно можливість працевлаштуватися, а отже – не мають права на державну допомогу. Загалом у області виплати отримують більше 30 тисяч родин. Утім якщо взяти загальну кількість населення краю – це небагато!
Тож чому наші земляки не дуже розраховують на державну допомогу? Чому у всьому сподіваються передусім на себе? Із якими труднощами зіштовхуються ті, хто все ж пробує оформити субсидію?
Саме про це і розповість «Карпатський об’єктив».
Які зміни в отриманні допомоги?
Загалом українці, особливо в зимовий період, коли за комунальні послуги «набігає» фантастична сума, на субсидію чекають. І багато хто ту державну допомогу має!
Слід одразу зазначити, що наразі оформленням субсидій займається пенсійний фонд.
Отже, за даними ПФУ, станом на 6 лютого 2023 року 2 659,1 тис. українців отримали житлові субсидії та пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу. У січні таких було також понад 2,6 млн осіб.
А як же на Закарпатті?
Як розповіла «Карпатському об’єктиву» начальниця ГУ ПФУ в Закарпатській області Анастасія Пентек, на початок 2023 року Пенсійний фонд отримав уже понад 900 заяв на призначення субсидій та 469 заяв на призначення пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу.
За її словами, мешканцям області було виплачено виплачено субсидій і пільг на 113,3 мільйона гривень.
Крім того, важливою новацією є те, що з 1 лютого ті краяни, які отримують житлову субсидію, повинні самостійно переказувати гроші за спожиті послуги комунальним підприємствам. Тобто, кошти зараховуються на рахунок отримувача субсидії у банку (якщо такий рахунок відкритий). Якщо його немає або ж людина не надала відповідні дані, то гроші поступлять в Ощадний банк.
У такому разі отримувачу допомоги потрібно підійти в Ощадбанк і забрати гроші, відтак відкрити особистий рахунок у цьому або в іншому банку, аби в подальшому було куди їх перераховувати.
Після цього людина сама сплачує за комунальні послуги їхнім надавачам. Утім пенсіонери можуть у день отримання пенсії й надалі отримувати субсидію у відділенні Укрпошти.
Субсидія була… і вже немає!
Марія Стець із Хуста раніше отримувала субсидію.
Проблем у оформленні не виникало. Наприкінці грудні минулого року помер її чоловік. Державну допомогу довелося переоформити. І тут жінка зіштовхнулася з серйозними труднощами.
Чоловік отримував пенсію 3500 гривень, у мене – 3200. Донька з початком війни втратила роботу, стала на облік у Центрі зайнятості. Спочатку отримувала мінімальні виплати, але зараз – ні копійки. Онучка – студентка. На щастя, вчиться на державному. Але… Перед тим, як їхати в Ужгород на навчання, ми оформляли їй усі документи, аби могла поселитися у гуртожитку. Робила у міській раді довідку про прописку. Жодних труднощів не виникло. Але на початку січня цього року я почала переоформляти документи на субсидію, бо втрата одного з членів родини цього вимагає… Наразі субсидію оформляє пенсійний фонд. Мені спочатку сказали принести довідку про склад сім’ї. Добре. Пішла в міську раду. Вистояла 4 години чергу, бо людей там стільки, що яблуку ніде впасти. І марно! Мене просто «відшили», бо треба було взяти з собою ще й «Будинкову книгу». Тобто, якби будинок був не на мені, а на чоловікові, це все б затяглося ще, як мінімум, на півроку. У нас така бюрократія, що плакати хочеться!», – із сумом розповідає «Карпатському об’єктиву» жінка.
Але на цьому «ходіння муками» для пенсіонерки не закінчилися!
«Мені здавалося, що вже все гаразд. Взяла я ту нещасну довідку про склад сім’ї. За другим разом. У підсумку вистояла у черзі цілий робочий день! Знову пішла оформляти субсидію. Але тут… знову неприємності. Онучка ж – студентка! Від мене попросили довідку, яка підтверджує те, що вона навчається в УжНУ! А де її взяти, коли
на той час – канікули! І дитині, аби просто поїхати в Ужгород та повернутися додому потрібно щонайменше 400 гривень! Я пропонувала студентський! Його б не видали, якби вона там не вчилася! Не взяли! Хіба не можна самим дати запит, а не ганяти людину сюди-туди? Зараз же все ж в електронній формі! Для чого тоді зайвий піар про цифровізацію, що ми у всьому переходимо на спрощену форму, що держава у смартфоні! Хіба для державних служб такої опції немає?», – наголошує вона.
Врешті-решт субсидію жінка поки що так і не отримала. А січень минув! І за послуги потрібно заплатити більше 4 тисяч гривень! Із пенсії – 3200! Як? Кредит оформляти? Чи йти під церкву з простягнутою рукою? Чому про це чиновники не думають?
Дайте гроші, субсидію не треба!
Саме через такі бюрократичні перепони більшість закарпатців навіть не намагаються оформити субсидію. Крім того, у нашому краї традиційно найбільше в Україні офіційно безробітних, а таким людям отримати субсидію неможливо, бо на обліку у Центрі зайнятості безробітний може перебувати тільки протягом двох поспіль років. І ще… у багатьох людей є страх, що щось у державній політиці може змінитися і використані на сплату комунальних послуг державні кошти рано чи пізно доведеться повертати. Тому й оформляти якісь види допомоги поспішають далеко не всі… радше – одиниці!
Утім взимку платити особливо за спожитий газ доводиться досить кругленькі суми. І це – при тому, що через відключення світла газові котли наших земляків працюють далеко не цілодобово, хоча на вулиці холодно і оселі остивають. Та закарпатці вміють викручуватися у складних ситуаціях і з труднощами впоратися виходить у багатьох…
«Ми з дружиною – пенсіонери. Я маю 2800, вона – 3 тисячі гривень. Старша донька працює в магазині продавцем за мінімалку. Із чоловіком вони розлучені. Сама виховує двох діточок шкільного віку. Молодшій доньці 28 років. Ніде не працює, бо не може знайти роботу за фахом. Звісно, виживати нам непросто, не розкошуємо і дозволяємо собі купити навіть із продуктів далеко не все. Зими боїмося, але до неї підготувалися!», – розповідає Василь Ковач із Тячева.
Чоловік влітку купив три машини дров і обігріває будинок за допомогою альтернативного опалення.
«Сусід за газ за січень заплатив більше 7 тисяч гривень! Де нам взяти такі гроші? Субсидію б ми не отримали, скоріш за все, бо Надя не працює. Хоче їхати на заробітки в Чехію, але то затягнеться, бо поки оформить всі документи, вже й тепло прийде… я звик розраховувати тільки на власні сили. Звісно, дрова теж недешеві, зараз ціни взагалі стають захмарними. Але їх краще купувати влітку, тоді дешевше. Розумію, що не кожен має можливість шукати газу альтернативу. Ті, хто мешкає у квартирі, змушені грітися лише газом або електрикою. Але, як на мене, взагалі те оформлення субсидій є дуже принизливою процедурою. На мою думку, дайте людям гроші, нормальні пенсії, дайте молоді шанс заробити пристойну суму, а не кидайте подачки!» – запевняє чоловік.
Тим не менше, у відчай він не впадає і переконує, що хоч і немолодий, та ніколи не сидить, склавши руки, підробляє навіть на пенсії, ремонтує взуття. Тож як би там не було, родина взимку була і є з теплом.
А виноградівчанка Олена Сидор, аби взимку знайти кошти на обігрів житла, взяла до себе квартирантів.
«Пустила до себе пожити молоду родину. Якщо пенсія мала, а ціни за послуги занадто високі, потрібно шукати гроші. Я знайшла лише в такий спосіб. Утім на життя не нарікаю, бо в державі війна і до важкої зими ми всі були готові. На субсидію ніколи не розраховувала, звикла покладатися тільки на власні сили. Хоч мені й нелегко, але знаю, що за спожите заплачу сама і нікому нічого й сама не винна та й мені – також!», – запевняє вона.
І так… більшість закарпатців мають тверде переконання в тому, що в будь-якій ситуації треба розраховувати лише на себе… Хоча отримувати субсидію й непогано, бо державна допомога як-не-як дає певну можливість заплатити за комуналку, але наші люди більше покладаються тільки на особисті сили…
Марина АЛДОН
