На Закарпатті тривають передвеликодні приготування і в ці дні на ринках та біля магазинів особливо гамірно. Ґаздині скуповують продукти і вирішують, що готуватимуть для гостей та родини. Утім головне на Великдень усе ж не саме застілля, а освячення паски та інших незмінних атрибутів свят. Та для того, аби піти до церкви потрібен кошик… у який і складають наші краяни писанки, пасочки та інші наїдки (тут уже в кожному куточку області свої традиції).
А де у нашому краї столиця лозоплетіння? Правильно – на Хустщині! Тож «Карпатський об’єктив» відправився до Хуста дізнаватися ціни на справжні ізянські корзини, плетені фляги, свічки та великодні серветки.
Ізянські вироби відчуваються з відстані
Довго шукати на передринковій площі Хуста ізянських майстрів не довелося. Ці особливі корзини мають свій запах. Вони пахнуть не так, як магазинні, а мають аромат натурального дерева та лаку. Незважаючи на те, що гілки відварені та оброблені, запах у них усе ж залишається. І він – приємний.
Отже, біля білого автомобіля здалеку видно розкладний столик. На цьому – кошики на всякий смак. Продає їх чоловік років 40. Знайомимося. Звати його Дмитро. Він справді з Ізи і лозоплетінням займається вже багато років.
Цікавимося, скільки часу займає процес виготовлення корзини.
«Аби зробити одну «коршаку», потрібно спочатку подбати про лозу. Це – дуже довгий процес. Раз треба піти на ріку, назріти «прутя» (вербові гілки), зварити, обчистити кожну гілочку, пересортувати і лише так сідати плести!, – розповідає він «Карпатському об’єктиву». – Якщо вже з готової лози плести, то треба, як мінімум, витратити 4-5 годин на один виріб. Але добрий ґазда за сезон може виплести і 500 «кошарок», Утім тут уже… хто як хоче працювати. Я роблю по 15-16 годин на добу».
Колись ізянські кошики продавали не лише в Україні, але й у багатьох країнах Європи, зараз, на жаль, через війну поїхати кудись за кордон збувати продукцію, закарпатці не мають змоги. Але, як кажуть, якщо гора не йде до Магомеда, то Магомед іде до гори!
«Люди з’їжджаються до нас у село на кошики із усіх-усюд. У цьому році, наприклад, до ізян приїжджала маса охочих придбати продукцію практично з усіх областей України. Були з Чернівців, Тернопільщини, Франківщини, усіх навіть пригадати не можу», – зізнається пан Дмитро.
На подив, ціни на кошики у майстра зовсім невисокі, але, за його словами, вони влаштовують далеко не всіх.
«Кошарки» я продаю від 100 гривень Максимальна вартість великої – 600. Однак процес роботи розуміє далеко не кожен. Це ж не автоматизований процес, а ручна праця. Є й такі, що кажуть: «Та що то… то лише лоза… то лише зробити!» А ти бери, сідай та плети сам! Я запрошую будь-кого спробувати, навчу всього, що умію. Якщо в мене кошик, для прикладу, коштує 300 гривень, то за тисячу ця людина його не буде робити, бо болітимуть руки».
Під час нашої розмови до майстра підходило багато людей, більшість цікавилися цінами і фотографували.
«Я з Миколаєва, – зізналася одна жінка, що назвалася Надією. – Тут живу вже другий рік, торік купила корзинку в магазині. Утім дуже багато чула про Ізу, мені страшенно подобається те, які там працьовиті люди і які дива вони вміють виплітати. У мене справжній захват!»
За скільки ще можна купити корзину і яку?
Рушаючи далі ринком, ми виявили ще одну цікаву деталь. Дехто гуртом скуповує ізянські кошики, фарбує їх, декорує і продає за вищими цінами.
«Декор у цьому році дуже дорогий, тому й ціни у нас відповідні – наголошує одна з продавчинь, Світлана. – Тому кошик у мене коштує 3-5 тисяч гривень. Лише на всякі бантики, писанки, вербові гілочки, кролика, курчаток, квіти я витратила під 2 тисячі. А ще й саму корзину потрібно купити, і фарбу, і працювати з виробом. Заробляю небагато, а часу витрачаю чимало».
Інша молодиця, що представляється Ольгою, запевняє, що найбільше виробів їй вдається продати через Інтернет.
«Коли чують, що в основі саме ізянський кошик, клієнти готові добре заплатити. У мене чоловік із Ізи, але ми не плетемо, бо він зараз має дуже серйозні проблеми зі здоров’ям. Утім знаю, у кого саме купити основу. Сама я за фахом дизайнерка, маю смак, тому вмію гарно оздобити виріб. Через соцмережі продаю корзину за 3-4 тисячі. На ринку, буває, що даю і за 2-1,5 тисяч. Підходить людина, от розумію, що не має з чого більше заплатити, тому опускаю ціну, бо зараз не розкошує ніхто», – запевняє жінка.
Вирушаємо ми й до одного з сувенірних магазинів, аби дізнатися вартість великодньої продукції. Людей там небагато, а асортимент дійсно гарний.
«Маленькі дитячі кошики у нас коштують в межах 350 гривень. Для дорослих 700-1500. Найбільш активно зараз саме купують їх. Беруть також свічки, покривала та фляги для вина», – запевнила продавчиня пані Надія.
Скільки коштують інші атрибути свята
Не з кошиком єдиним ідуть закарпатці до церкви, тож варто дізнатися і ціни на серветки для корзин.
Магазинні продають за 500-750 гривень. Вибір широкий, розміри – на будь-який смак. На ринку вишиті машинкою можна купити за 250 гривень. Ручна робота – 1-2 тисячі гривень. Вишиті бісером серветки трохи дорожчі – до трьох тисяч гривень.
Фляги для вина 150-160 гривень. Усі плетені з лози, але не всі ізянські, є багато привозних із Польщі.
Свічки. Тут уже кому яка по кишені. Найпростіші церковні можна купити від 10 гривень. Із малюнками – від 50. Утім більшість звичайних воскових пасхальних свічок продають по 100-150 гривень. Є між ними дійсно гарні, ніжні, з цікавим оздобленням.
Є свічки із бджолиного воску у формі яйця чи кролика. Коштують вони в межах 100-200 гривень. Можна придбати і з натуральної вощини. Їхня вартість також стартує від 100 гривень. Але гарно оформлені «потягнуть» і на 250-500 гривень. Дизайнерські свічки від майстринь дещо дорожчі, але дуже гарні. Їх вони продають по 500-600 гривень.
«Парафін, декор, робота. Плюс моя фантазія. Це все – цілий процес, – наголошує молода майстриня Анжела. – Я прошу небагато. У Інтернеті подібні продають і по 1200 гривень. Кому не вистачає коштів, але дуже хочеться гарну свічку, можу трохи опустити ціну. Переселенцям роблю скидки, бо розумію їхній стан»
Також у Хусті на ринку активно продають писанки. Вони виконані у різних техніках. Найбільше – від жінок із Сокирниці, села на Хустщині, яке славиться писанкарками. Ціни стартують від 25 гривень. Є й за 30, і за 50, і за 100. Їх найчастіше саме в цьому регіоні купують не для освячення, а у подарунок для хрещеників.
Отже, мандрівка хустським ринком та спілкування з майстрами дійсно подарували масу позитивних вражень. Здається, ніби всі ці люди під час розмови поділилися своїм передсвятковим настроєм та надихнули на хороші вчинки… які зараз дійсно хочеться робити, адже попереду – Великдень!
Марина АЛДОН
