22 серпня у мукачівському замку “Паланок” відбулася повномасштабна реконструкція весілля княгині Ілони Зріні та повстанця Імре Текелі.
Показове історичне дійство пройшло у Мукачеві вже вчетверте. З кожним роком реконструкція, на думку співорганізатора, Беати Столяренко, стає все більш схожою на ті гуляння, що були в Середньовіччі. “Якихось конкретних згадок про те, як проходило саме це весілля, нажаль, ніде не залишилось. Але є спогади сина Ілони Зріні, згідно з якими воно було дуже пишним та масштабним, гуляли люди – 8 днів”, – зазначила жінка.
За 8 днів гості з’їли 10 вгодованих биків, 36 телят, 20 свиней, 80 овець, 4 оленів, 10 косуль, 6 диких кабанів, 2 лані, 8 центнерів риби, 50 центнерів меду і цукру. Випили: 130 бочок червоного і 150 бочок білого вина, 40 бочок пива і 25 малих бочок польської горілки.
Весілля княгині Ілони Зріні та повстанця Імре Текелі відбулося у замку “Паланок” 15 червня 1682 року. Сьогодні, так само, як і тоді воно пройшло з середньовічними танцями та лицарськими боями. За традицією церемонія починалася з весільної ходи наречених, далі вже у стінах замку, молоді промовляли весільні обіцянки та приймали подарунки від гостей. Дарували в той час, те що було зроблено своїми руками: з глини, тканини та паперу. Саме такі вироби виготовляли діти та бажаючі, під час майстер класів, в рамках реконструкції.
Цього року театралізоване дійство проходило дещо в незвичному форматі. “Ми запропонували глядачам побувати на весіллі – онлайн, тобто усе дійство – саме весілля, квести та майстер класи транслювалися в онлайн-форматі. Карантинні обмеження наштовхнули нас на таку ідею. Адже, ми маємо на меті, показати усім, що “Паланок”- це не просто історичний музей, а замок, який живе”, – розповідає Беата Столяренко.
У програмі цьогорічної реконструкції також відбулася підсумкова квест-екскурсія ” Таємниці замкової майстерні” та було нагороджено переможців конкурсу “Мукачево – місто яскравих емоцій”. Відтворення середньовічних подій відбулося у рамках проекту “Реміснича мануфактура “Паланок”, що реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
Ірина ГРАБКО
