Швидкість підключення до інтернету вимірюється в мегабітах на секунду, але простір на SSD вашого комп’ютера вимірюється в мегабайтах. Обидві ці одиниці вимірюють кількість двійкових даних. Тож чому б просто не використовувати якусь одну для всього?
Біт або «двійкова цифра» – це найменша частина інформації у двійковій комп’ютерній системі. Біт може бути як одиницею, так і нулем, і біти представлені багатьма різними способами: у вигляді комірок пам’яті на твердотільних накопичувачах, у вигляді ямок і ділянок на Blu-ray або у вигляді магнітних візерунків на пластині жорсткого диска.
Байт є трохи більшою одиницею вимірювання інформації. Один байт складається з восьми бітів.
Префікс мега означає мільйон. Тобто мегабайт – це мільйон байтів, а мегабіт – мільйон бітів. Хтось рахує точно: мегабайт як 1048576 байтів (2 в 20 ступені байтів), хтось, як виробники накопичувачів, – округляє мегабайт до 1000000 байтів.
Саме способом обрахунку мегабайтів пояснюється, чому ваш SSD на 1 ТБ у Windows відображається як 931 ГБ. Виробники накопичувачів визначають мегабайт як 1000000 байт, а Windows рахує мегабайт як 1024 кілобайти, а кілобайт – як 1024 байтів.
Це те, що жорсткий диск на 1 ТБ відображається як диск на 931 ГБ у Windows, хоча вони обидва описують однакову кількість бітів. Це підкреслило, чому вимірювання швидкості передачі даних у бітах є найбільш розумним способом зробити це, оскільки довільні стандарти не каламутять воду.
Біти є універсальними для кожної двійкової комп’ютерної системи. Навіть якби інопланетяни розробили двійкові комп’ютерні системи, біт все одно був би основною одиницею даних.
Байт, у свою чергу, — це певне розташування бітів у обраному стандартному форматі. Сьогодні використовується вісім біт на байт, але були комп’ютери з 6, 32 чи 36 бітами на байт.
Під час передачі даних по мережі передаються не байти, а біти, які «збираються» в байти на приймаючій стороні. У епоху аналогових модемів передавалися навіть не цифрові біти, а швидкість маніпуляції даними, тому в ті часи пропускна здатність вимірювалася в бодах. Один бод, наприклад, міг передати 4 боди і значення 2400 бод означало швидкість 9600 біт/c.
Знаючи, скільки необроблених бітів можна надіслати та отримати, можна отримати універсальне вимірювання пропускної здатності мережі.
Коли ми говоримо про запам’ятовуючі пристрої, такі як жорсткі диски або твердотільні накопичувачі, вони відформатовані відповідно до стандартного байту. Тому має сенс вимірювати його загальну пам’ять як кратне байту, а не біту.
За стандартом мегабайти потрібно писати як МБ, а магабіти – як Мб. Проте часто обидві величини позначають однаково. Щоб зрозуміти, у якій саме величині – мегабайт або мегабіт – позначена цифра, використовуйте правило восьми.
Поки ви пам’ятаєте, що в одному мегабайті вісім мегабіт, ви краще будете розуміти, з чим маєте справу – швидкістю передачі або обсягом на диску.
Підписуйтесь на канал в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
