Як приклад, на Рахівське паспортизоване сміттєзвалище. Цей полігон можна побачити неозброєним оком при вїзді до туристичного центру. Про це сміттєзвалище із року в рік неодноразово говорять чи не всі центральні телеканали країни, адже за всіма писаними і не писаними законами ТПВ не можна скидати поруч із водоймами.
Про рекультивацію, консервування та перенесення полігону, як мантру читають чиновники - місця нема, бо по бокам гори.
Відоме чи не на всю Україну село Кваси - тут і турбаза з лікувальними мінеральними джерелами, і полігон ТПВ біля річки. Паспортизований, але виглядає та працює скоріш як стихійне сміттєзвалище.
Люди кажуть, що сплачують за вивіз сміття - але чи подобається їм житті майже навпроти смітника - питання риторичне.
Менші ж села Рахівщини, взагалі викидають непотріб просто в річку. Прийде повінь і річка все забере...але куди? Відповідь - до наших сусідів угорців, які щороку збирають тонни сміття з річки Тиса на кордоні.
Якщо річка Тиса стане повноводною у сезон дощів - все це сміття попливе через ціле Закарпаття до Угорщини. І знову Україна заплатить величезний штраф за екологічну небезпеку.
На жаль, вже роками, чиновники всіх рівнів разом із губернаторами, лише на папері обіцяють боротися із стихійними сміттєзвалищами та самою проблемою. І кожного року тільки просять районні адміністрації знайти кошти на рекультивацію та розширення полігонів. Але як це зробити в гірських селах - не говорять.
